(фанфик)Юмористические пьесы и новеллы

[PanCotzky]

Вторая попытка создать тему. По-моему интересная тема. Не понимаю, почему её перенесли в другой раздел.

Если с намёком, что это не фан-фикшн, то что это тогда?

Изменено 26 мая, 2007 пользователем Manitu

[PanCotzky]

Предлогаю вашему вниманию пьесу, которую я написал в особо благостном состоянии души. Она на почти чистом украинском языке (по сравнению с ним русский звучит брутально, а как результат, менее смешно), так что кому что непонятно, спрашивайте. На подходе следующая пьеса.

Єресь Хоруса

Драма

Дійові особи:

Хорус – примарх

Леман – примарх

Ленд – примарх

Імператор – мессія

Гвардійці – імперські солдати

Хаосити – єретицьке падло

А також хор з сестер битви, космодесантників з легіону Ультрамаринів, Чорного Легіону та просто хаоситів.

Дія перша:

Декорації зображують підсобне приміщення монастиря космодесантників. Посередині сцени стоїть стіл з зображенням імперського орла на кришці. Навколо стола сидять примархи без бойового обладнання. Бойове обладнання примархів невпорядковано розташоване по всьому приміщенні. Самі примархи – це величезні бугаї по 2.5 метри на зріст, з м’язами, як у Шварценегера та волохатими грудьми. Сраки примархів ледве вміщуються на стільцях.

На столі стоять три келихи для шампанського і каністра з броньованого металу. На каністрі напис: «H2SO4». Примарх Хорус відкриває каністру, розливає вміст по келихах. Над келихами піднімається густий білий дим. Примархи підняли келихи, цокнулись і гаркнувши у один голос: «За Імперіум!», - залпом випили. На мить затримавши дихання, вони видохнули хмарками білої пари. Хорус дістав з металевого чобота космодесантника портянку, занюхав і поклав назад.

Хорус: Так от. Іду я по рівнині, поряд топають дредноути, спиною відчуваю кілька вайрлвіндів, словом, все як у людей. Раптом, чую носом, поряд небезпека. Припав шоломом до землі. Чую – хаосити, крак-гранату мені в дишло! Я й командую: «Залягти! Артилерії приготуватись!», а сам пішов у розвідку. Іду-іду, навколо ані дерева, ані камінчика. І тут раптом танк з-за рогу!..

Леман (скептично): Та брешеш ти все! Де посеред чистого поля ріг, за яким міг сховатися танк? Ти б хоч щось правдоподібне придумав!

Хорус: А ти шо зовсім забув з ким ми маємо справу? Вони ж слуги Варпа, а варп у перекладі зі староготичного означає «викривлення»! От він і викривив простір так, щоб я замість справжньої картинки бачив зовсім іншу! Думати треба!

Леман хмикає.

Ленд: Фігня це все. Варп так не може. А шо це за танк був?

Хорус: Леман Русс.

Леман: Ага! Кажу, фігня це все! Танк мого виробництва не можна сховати за варпом! Може рука хаосита і може його завести, хоча наступним патчем я це виправлю, але варп не може сховати Леман Русс від відданого слуги Імператора… Що, до речі, наводить на думку…

Леман, не зводячи очей з Хоруса, тягнеться до ланцюгового меча.

Ленд (стомлено): Хлопці, припиніть. Варп не вміє маскувати танки.

Леман: А чого тоді хаоситів так важко знайти?

Леман зробив задоволено запитуюче обличчя, мол, як я вас?

Ленд: Тому що якби їх було видно з імперського крейсера, їх би спепелили з орбіти.

Хорус задоволено гарчить.

Хорус: А твій танк, Лемане, взагалі маленький, його і у чистому полі сховати можна, а до твого патча, що не дасть хаоситам заводити Леман Русси, ще дожити треба.

Ленд: Довше ніж до смерті Безсмертного Імператора.

Ленд і Хорус тихо засміялися. Леман стиснув зуби так, що було чути їх скрип. У підсобку зайшли два гвардійці.

Гвардієць: Хорусе! Імперія кличе! Ти кращий з воїнів Імператора! Вперед! У битву!

Хорус: Ми тут зайняті, хлопці. Що, не бачите, обговорюємо стратегію майбутніх боїв. Геть звідси!

Гвардійці, опустивши голови, виходять з приміщення. Хорус розливає вміст каністри по келихах. Примархи цокаються, гаркають: «За Імперіум!», і залпом спустошують келихи.

Хорус: Я якось воював на Леман Руссі. Їду, їду, давлю хаоситів гусеницями. Тут глядь – підбігає фанатик весь обвішаний гранатами і стрибає мені під танк. Гусениці – у брухт! Я висунувся з танку, хотів догнати цю падлюку, тут – Бац! Застряг! Я сюди, туди – не випускає! Люк мене, як кайдани, обхопив. Я кричу дредноуту: «Доганяй падлюку-диверсанта - втіче», а той, як дебіт, стоїть і стріляє по якимось там бункерам. Сто років вони йому здались!

Ленд (скептично): Та як це може бути, кинувся, обвішаний гранатами, під танк, і вижив?

Хорус: А чому б цьому не бути? Я, одного разу, біжу за хаоситами по тунелях Світу-Вулика. Броню скинув, щоб бігти легше. Тут, раптом, я за ріг, а там цілий бункер з хавіболтерами, рокетлаунчерами і цілою гарматою від василіска. Я думаю: «Сто кіло сквіготячого лайна мені в гризло! Навіщо я зняв броню?!». Але плакатись було пізно. Я хапаю хавіболтер і давай палити по стрілках у бункері. Кількох я завалив одразу, а потім вони навелися і почали стріляти. Добре хоч василіск не встиг вистрілити, я зніс його екіпаж. А болтери по мені влучили разів триста. Одних тільки крак-ракет три влучили. І шо? Я навіть не впав на землю. Єдине що я потім тиждень кульгав на праву ногу і пісяв напалмом (зубами зловив напалмову ракету).

Леман: Та не бува такого! Шо це за єресь, Хорусе?!

Хорус (розлючено): Сам ти єретик! Ким треба бути щоб такі маленькі танки розробляти?!

Леман: Та я ж для імперської гвардії розробляв!

Ленд: Це не виправдання, Лемане. У Імперії живе різноманітне населення. Центральні імперці, звичайно, влізуть навіть у Леман Русс. А у деяких районах Імперії навіть звичайні люди пролізатимуть з проблемами. Я вже мовчу про космодесантників. А є ще нелюди…

У приміщення вбігають двоє брудних хаоситів. Вони одягнені у шахтарські роби і довгі бомжівські плащі. На голові у них шапки льотчиків часів Першої Світової. Їхні обличчя розмальовані татуюваннями. У руках вони несуть старі іржаві ласгани. Примархи без ентузіазму дивляться на хаоситів.

Хаосит: О великий примархе Хорусе! Ви – найсильніший, найкмітливіший, найшвидший, найскромніший серед воїнів Лжеімператора! Ти маєш, як ні хто, розуміти, що таке сила! А сила – це Хаос!!! Приєднуйся до нас! Ти станеш найвеличнішим вождем нашого воїнства і поведеш нас у хрестовий похід проти Лжеімператора!!!

Повисла напружена тиша. Примархи, завмерши, дивились на хаоситів і мовчали. Хаосити дивились на Хоруса, очікуючи відповіді. Нарешті Хорус перервав мовчанку.

Хорус: Хлопці, я зараз силовим молотом перешибу і весь Хаос, пойняли?

Хаосити енергійно кивають.

Хорус (агресивно): Ану геть звідси!

Хаосити, розчаровано, але бадьоро, бредуть геть.

Хорус: Довбані чурки.

Хорус спльовує на підлогу. Слина починає роз’їдати бетон. Ленд розливає вміст каністри по келихах. Усі випивають.

Леман: Жерти треба менше! Ти, Хорус, їси по 17 разів на день. Шо ти хочеш? Звичайно з такою дупою у жоден танк не влізеш.

Хорус (нудним голосом): У мене підвищена кислотність шлунку. Мені треба постійно їсти, а то у мене печія. Ти ж пам’ятаєш , як я тоді блював в сортирі… ну, тоді, коли я крекером «Сніданок Імператора» отруївся. Я тоді пропалив сортир аж до 13-го підрівня підвалу.

Ленд: Та годі вже, Хорусе! Як ти міг пропалити 28 поверхів. Нема такої кислоти, щоб так ефективно палила зміцнений бетон! Казки то дідуся Нургла!

Хорус: Та до чого тут це? Я кажу, що у мені жодна їжа на довго не затримується. Вона вся розчиняється ще до того, як потрапляє до кишечника.

Ленд: Справді, Лемане. До чого тут їжа? Ми ж про те, що у танк влізти не можна!

Леман (жовчно): Я нормально пролажу. Просто ви з Хорусом жерете за трьох.

Ленд (не менш жовчно): Зате ми танки розробляємо нормальні, щоб навіть термінатор у повному озброєнні проліз і з комфортом їхав.

Леман: Так твій сраний Ленд Райдер – БМП! Звичайно у нього термінатори влазять, інакше навіщо воно взагалі потрібно?

Хорус (в’їдливо): Чого тоді його БМП за вогневою потужністю як три твоїх Леман Русси?

Леман вже, було, відкрив рота, щоб бовкнути щось зле, але йому завадив гамір, з яким у приміщення увірвалися хаосит і гвардієць. Обидва з азартом лупцювали одне одному пики, при цьому брудно матюкаючись. Примархи мовчки дивилися на це, а потім Хорус гаркнув:

Хорус: Що тут відбувається?!

Гвардієць і хаосит негайно перестали битися і вишкірилися на Хоруса.

2 хаосит (бадьоро): О великий примарху Хорусе! Переходь на Темний Бік! Темний Бік для сильних, таких, як, ти! Інші примархи – слабаки! Переходь на Темний Бік!..

Його промову перериває гвардієць.

2 гвардієць: Не слухай цього фанатика! Хорусе, ти ж світлий! Не піддавайся спокусі Темного Боку! Ти сильніший за це!..

2 хаосит: Не слухай цього слабака!..

Їх агітація продовжувалася кілька хвилин. Хорус дивився з виглядом страшенної нудьги. Потім він дістав з-під стола плазмову гвинтівку. Тримаючи її однією рукою, він навів її на двох агітаторів і затиснув кнопку накопичення заряду. Плазмова гвинтівка, з підвищуючимся звуком, почала розігріватсь.

Хорус (з виглядом нудьги): Один.

Хаосит і гвардієць з пострахом подивилися на плазмову гвинтівку.

Хорус (з виглядом нудьги): Два.

Плазмова гвинтівка почала погрозливо гарчати і вібрувати. Накопичувальна камера почала світитись синім вогнем. Від неї почав йти видимий жар. Хаосит і гвардієць перелякано перезирнулися і кинулися тікати. Хорус розвернув гвинтівку дулом догори. З дула вилетів згусток синього вогню. Десь вгорі почувся вибух і крики. Хорус поклав паруючу гвинтівку з розпеченим до червоного дулом, розлив по келихах вміст каністри. Потім збовтнув її, і, пересвідчившись, що там майже нічого не залишилось, вилив залишок до рота, занюхав портянкою. Ленд та Леман тривожно перезирнулись. Потім взяли келихи, цокнулись і, хором гаркнувши: «За Імперіум!», - вилили вміст до рота.

Хорус: Так от… про шо це ми? А, так! На одному Ленд Райдері зброї, як на трьох Леман Руссах! І це при тому, що Ленд Райдер – це БМП, а Леман Русс – основний бойовий танк. А коли у тебе руки не звідти ростуть, виправдовуватись сенсу нема. Все одно тебе опустять.

Леман, було, відкрив рота, щоб щось сказати, але замовчав. Він був сконфужений. Йому не було чим крити. Він хотів щось сказати про титанів, або, хоча б, про те, що Космічні Вовки звучать крутіше, ніж Місячні Вовки, але зумів тільки відкрити рота. Його жест повторив і Ленд. У приміщення входить Імператор. Він тихо підходить до Хоруса ззаду. Той його не помічає і продовжує розповідати про своє.

Імператор (урочистим голосом): Встань, примарху Хорусе! Тебе кличе Імперія!

Хорус (не повертаючись): Задовбали!

Хорус не по-людськи швидким рухом підхопив силовий молот і вдарив Імператора по голові. Імператор падає мертвий. Роздається грім. Роти примарнів відкриваються ще ширше. Хорус, зрозумівши, що він накоїв, кидає молот на землю. Примархи у один голос: «Убив!!!». Хор сестер битви: «Убив!!! Убив!!! Убив!!!». Хорус падає на коліна і у розпачі розставляє руки.

Хорус (у розпачі): Що я наробив?!!

У приміщення вбігають хаосити і космодесантники з легіону Ультрамаринів.

Хаосити (хором): Ага!!! Ти, все ж таки це зробив!!! Слався наш батько Хорус, вбивця Лжеімператора!!! Ура!!! Ура!!! Ура!!!

Хорус плаче. Примархи і космодесантники, почувши крики хаоситів, здивовані і шоковані тим, що Хорус – хаосит, пороззявляли роти і з ненавистю подивилися на Хоруса, який продовжував ридати над тілом Імператора. Починає грати Шопен. Хор сестер битви співає сумну готичну пісню латинню. Космодесантники і примари забивають Хоруса ногами до смерті. Зі стола і підручної зброї змайстрували поміст, на який поклали бездиханне тіло Імператора і понесли геть. Хор сестер битви поступово затихає. Світло на сцені майже повністю згасає. Єдиним джерелом світла залишається прожектор, що освітлює тіло мертвого Хоруса. У темряві спалахують десятки червоних вогників. Це окуляри шоломів космодесантників-хаоситів з Чорного Легіону, колишнього легіону Місячних Вовків Хоруса. Хор космодесантників-хаоситів підхоплює пісню сестер битви під реквієм Шопена. Вони оспівують Хоруса. Музика і спів стає все тихше і тихше. Світло прожектора і окулярів шоломів стають слабшими, поки повністю не згасають.

Завіса.

<font size="-4">[Добавлено позже]</font>

Русская версия.

Ересь Хоруса

Драма

Действующие лица:

Хорус – примарх

Леман – примарх

Ленд – примарх

Император – мессия

Гвардейцы – имперские солдаты

Хаоситы – еретицкое падло

А также хор из сестер битвы, космодесантников из легиона Ультрамаринов, Черного Легиона и просто хаоситов.

Действие первое:

Декорации изображают подсобное помещение монастыря космодесантников. Посреди сцены стоит стол с изображением имперского орла на крышке. Вокруг стола сидят примархи без боевого снаряжения. Боевое снаряжение примархов неупорядоченно расположено по всему помещению. Сами примархи - это огромные бугаи по 2.5 метры ростом, с мышцами, как у Шварценегера и волосатой грудью. Жопы примархов едва вмещаются на стульях.

На столе стоят три бокала для шампанского и канистра из бронированного металла. На канистре надпись: «H2SO4». Примарх Хорус открывает канистру, разливает содержимое по бокалам. Над бокалами поднимается густой белый дым. Примархи подняли бокалы, цокнулись и гаркнув в один голос: «За Імпериум!», - залпом выпили. На миг задержав дыхание, они выдохнули облачка белого пара. Хорус достал из металлического сапога космодесантника портянку, занюхал и положил назад.

Хорус: Так вот. Иду я по равнине, рядом топают дредноуты, спиной чувствую несколько вайрлвиндов, словом, все как у людей. Вдруг, чую носом, рядом опасность. Припал шлемом к земле. Слышу - хаосити, крак-гранату мне в дышло! Я и командую: «Залечь! Артиллерии приготовиться!», а сам пошел в разведку. Иду-Иду, вокруг ни деревца, ни камешка. И тут вдруг танк из-за угла!..

Леман (скептически): Да врешь ты все! Где посреди чистого поля угол, за которым мог спрятаться танк? Ты бы хоть что-то правдоподобное придумал!

Хорус: А ты шо совсем забыл с кем мы имеем дело? Они же слуги Варпа, а варп в переводе со староготического означает «искривление»! Вот он и искривил пространство так, чтобы я вместо настоящей картинки видел совсем другую! Думать надо!

Леман хмыкает.

Ленд: Фигня это все. Варп так не может. А что это за танк был?

Хорус: Леман Русс.

Леман: Ага! Говорю, фигня это все! Танк моего производства нельзя спрятать за варпом! Может рука хаосита и может его завести, хотя следующим патчем я это исправлю, но варп не может спрятать Леман Русс от верного слуги Императора... Что, кстати, наводит на мысли...

Леман, не сводя глаз с Хоруса, тянется к цепному мечу.

Ленд (утомленно): Ребята, прекратите. Варп не умеет маскировать танки.

Леман: А чего тогда хаоситов так тяжело найти?

Леман сделал удовлетворенно спрашивающее лицо, мол, как я вас?

Ленд: Потому что если бы их было видно из имперского крейсера, их бы испепелили с орбиты.

Хорус удовлетворенно ворчит.

Хорус: А твой танк, Леман, вообще маленький, его и в чистом поле спрятать можно, а до твоего патча, который не даст хаоситам заводить Леман Руссы, еще дожить надо.

Ленд: Дольше чем до смерти Бессмертного Императора.

Ленд и Хорус тихо смеются. Леман сжал зубы так, что было слышать их скрип. В подсобку зашли два гвардейца.

Гвардеец: Хорус! Империя зовет! Ты лучший из воинов Императора! Вперед! В битву!

Хорус: Мы здесь заняты, ребята. Что, не видите, обсуждаем стратегию будущих боев. Вон отсюда!

Гвардейцы, опустив главы, выходят из помещения. Хорус разливает содержимое канистры по бокалам. Примархи чокаются, гаркают: «За Імпериум!», и залпом опустошают бокалы.

Хорус: Я как-то воевал на Леман Руссе. Еду, еду, давлю хаоситов гусеницами. Тут глядь - подбегает фанатик, весь обвешанный гранатами и прыгает мне под танк. Гусеницы - в хлам! Я высунулся из танка, хотел догнать эту падлюку, тут - Бац! Застрял! Я сюда, туда - не выпускает! Люк меня, как кандалы, обхватил. Я кричу дредноуту: «Догоняй подлюку-диверсанта - сбежит», а тот, как дебит, стоит и стреляет по каким-то там бункерам. Сто лет они ему сдались!

Ленд (скептически): И как это может быть, бросился, обвешанный гранатами, под танк, и выжил?

Хорус: А чему бы этому не быть? Я, однажды, бегу за хаоситами по туннелям Мира-Улья. Броню снял, чтобы бежать легче. Тут, вдруг, я за угол, а там целый бункер с хавиболтерами, рокетлаунчерами и целой пушкой от василиска. Я думаю: «Сто кило сквиготьего говна мне в грызло! Зачем я снял броню?!». Но плакаться было поздно. Я хватаю хавиболтер и давай палить по стрелкам в бункере. Нескольких я завалил сразу, а потом они навелися и начали стрелять. Хорошо хоть василиск не успел выстрелить, я снес его экипаж. А болтеры по мне попали раз триста. Одних только крак-ракет три попали. И шо? Я даже не упал на землю. Единственное что я потом неделю хромал на правую ногу и писал напалмом (зубами схватил напалмовую ракету).

Леман: И не бывает такого! Шо это за ересь, Хорус?!

Хорус (обозлено): Сам ты еретик! Кем надо быть чтобы такие маленькие танки разрабатывать?!

Леман: Так я же для имперской гвардии разрабатывал!

Ленд: Это не оправдание, Леман. В Империи живёт разнообразное население. Центральные имперцы, конечно, влезут даже в Леман Русс. А в некоторых районах Империи даже обычные люди будут пролезать с проблемами. Я уже молчу о космодесантників. А есть еще нелюди...

В помещение вбегают двое грязных хаоситов. Они одеты в шахтерские робы и длинные бомжовськие плащи. На голове у них шапки летчиков времен Первой Мировой. Их лица разрисованы татуировками. В руках они несут старые ржавые ласганы. Примархи без энтузиазма смотрят на хаоситов.

Хаосит: О великий примарх Хорус! Вы - сильнейший, умнейший, быстрейший, скромнейший среди воинов Лжеимператора! Ты должен, как ни кто, понимать, что такое сила! А сила - это Хаос!!! Присоединяйся к нам! Ты станешь величайшим вождем нашего воинства и поведешь нас в крестовый поход против Лжеимператора!!!

Повисшая напряженная тишина. Примархи, замерев, смотрели на хаоситов и молчали. Хаоситы смотрели на Хоруса, ожидая ответа. В конце концов Хорус прервал молчание.

Хорус: Ребята, я сейчас силовым молотом перешибу и весь Хаос, пойняли?

Хаосити энергично кивают.

Хорус (агрессивно): Ну-ка вон отсюда!

Хаосити, разочарованно, но бодро, бредут прочь.

Хорус: Долбаные чурки.

Хорус сплевывает на пол. Слюна начинает разъедать бетон. Ленд разливает содержимое канистры по бокалам. Все выпивают.

Леман: Жрать надо меньше! Ты, Хорус, ешь по 17 раз в день. Шо ты хочешь? Конечно, с такой жопой ни в один танк не влезешь.

Хорус (скучным голосом): У меня повышена кислотность желудку. Мне надо постоянно есть, а то у меня изжога. Ты же помнишь, как я тогда блевал в сортире... ну, тогда, когда я крекером «Завтрак Императора» отравился. Я тогда прожег сортир вплоть до 13-го подуровня подвала.

Ленд: Да хватит уже, Хорус! Как ты мог прожечь 28 этажей. Нет такой кислоты, чтобы так эффективно жгла укрепленный бетон, иначе она бы уже давно была на вооружении! Сказки это дедушки Нургла!

Хорус: И к чему здесь это? Я говорю, что во мну ни одна пища на долго не задерживается. Она вся растворяется еще до того, как попадает в кишечник.

Ленд: В самом деле, Леман. К чему здесь еда? Мы же о том, что в танк влезть нельзя!

Леман (желчно): Я нормально пролезаю. Просто вы с Хорусом жрёте за троих.

Ленд (не менее желчно): Зато мы танки разрабатываем нормальные, чтобы даже терминатор в полном вооружении пролез и с комфортом ехал.

Леман: Так твой сраный Ленд Райдер – БМП! Конечно, в него терминаторы влезают, иначе зачем оно вообще нужно?

Хорус (ведливо): Чего тогда его БМП по огневой мощности как три твоих Леман Русса?

Леман уже, было, открыл рот, чтобы ляпнуть что-то плохое, но ему помешал гам, с которым в помещение ворвались хаосит и гвардеец. Оба с азартом лупцевали друг другу морды, при этом грязно матерясь. Примархи молча смотрели на это, а потом Хорус гаркнул:

Хорус: Что здесь происходит?!

Гвардеец и хаосит немедленно перестали драться и вылупились на Хоруса.

Хаосит (бодро): О великий примарх Хорус! Переходи на Темную Сторону! Темная Сторона для сильных, таких, как, ты! Другие примархи - слабаки! Переходи на Темную Сторону!..

Его речь прерывает гвардеец.

Гвардеец: Не слушай этого фанатика! Хорус, ты же светлый! Не подвергайся соблазну Темной Стороны! Ты сильнее этого!..

Хаосит: Не слушай этого слабака!..

Их агитация продолжалась несколько минут. Хорус смотрел с видом зеленой тоски. Потом он достал из-под стола плазменную винтовку. Держа ее одной рукой, он навёл ее на двух агитаторов и зажал кнопку накопления заряда. Плазменная винтовка, с нарастающим гулом, начала разогреваться.

Хорус (с видом скуки): Один.

Хаосит и гвардеец с опаской посмотрели на плазменную винтовку.

Хорус (с видом скуки): Два.

Плазменная винтовка начала угрожающе ворчать и вибрировать. Накопительная камера начала светиться синим огнем. От нее начал идти видимый жар. Хаосит и гвардеец перепугано переглянулись и бросились убегать. Хорус развернул винтовку дулом кверху. Из дула вылетел сгусток синего огня. Где-то наверху послышался взрыв и вопли. Хорус положил дымящуюся винтовку с раскаленным докрасна дулом, разлил по бокалам содержимое канистры. Потом взболтал ее, и, удостоверившись, что там почти ничего не осталось, вылил остаток себе в рот, занюхал портянкой. Ленд и Леман тревожно переглянулись. Потом взяли бокалы, чокнулись и, хором гаркнув: «За Імпериум!», - вылили содержимое в рот.

Хорус: Так вот…о чём это мы? А, да! На одном Ленд Райдере оружия, как на трех Леман Руссах! И это при том, что Ленд Райдер - БМП, а Леман Русс - основной боевой танк. А когда у тебя руки не оттуда растут, оправдываться смысла нет. Все равно тебя опустят.

Леман, было, открыл рта, чтобы что-то сказать, но замолчал. Он был сконфужен. Ему не было чем крыть. Он хотел что-то сказать о титанах, или, хотя бы, о том, что Космические Вовки звучат круче, чем Лунные Вовки, но сумел только открыть рот. Его жест повторил и Ленд. В помещение входит Император. Он тихо подходит к Хоруса сзади. Тот его не замечает и продолжает рассказывать о своем.

Император (торжественным голосом): Встань, примарх Хорус! Тебя зовет Империум!

Хорус (не поворачиваясь): Задолбили!

Хорус не по-человечески быстрым движением подхватил силовой молот и ударил Императора по голове. Император падает мертвый. Раздается гром. Рты примархов приоткрываются еще шире. Хорус, поняв, что он натворил, бросает молот на землю. Примархи в один голос: «Убил!!!». Хор сестер битвы: «Убил!!! Убил!!! Убил!!!». Хорус падает на колена и в отчаянии расставляет руки.

Хорус (в отчаянии): Что я наделал?!!

В помещение вбегают хаоситы и космодесантники из легиона Ультрамаринов.

Хаоситы (хором): Ага!!! Ты, все таки это сделал!!! Славься наш отец Хорус, убийца Лжеимператора!!! Ура!!! Ура!!! Ура!!!

Хорус плачет. Примархи и космодесантники, услышав вопли хаоситов, удивленные и шокированные тем, что Хорус - хаосит, пороззявляли рты и с ненавистью посмотрели на Хоруса, который продолжал рыдать над телом Императора. Начинает играть Шопен. Хор сестер битвы поет печальную готическую песню на латыни. Космодесантники и призраки забивают Хоруса ногами до смерти. Из стола и подручного оружия смастерили помост, на который положили бездыханное тело Императора и понесли прочь. Хор сестер битвы постепенно затихает. Свет на сцене почти полностью гаснет. Единственным источником света остается прожектор, который освещает тело мертвого Хоруса. Во тьме вспыхивают десятки красных огоньков. Это очки шлемов космодесантников-хаоситов из Черного Легиона, бывшего легиона Лунных Волков Хоруса. Хор космодесантников-хаоситов подхватывает песню сестер битвы под реквием Шопена. Они воспевают Хоруса. Музыка и пение становится все тише и тише. Свет прожектора и очков шлемов слабеет, пока окончательно не гаснет.

Занавес.

Изменено 25 мая, 2007 пользователем PanCotzky

[Malahit]

блин а мне нравится пусть не бэково зато стебно и смешно супер!

[PanCotzky]

И вопрос дня:

Мне стоит выставлять свою пьесу на конкурс?

[Malahit]

конечно стоит

[PanCotzky]

Именно эту? Есть ещё третья... но я вам её, пока, не выложу. Хорошего понемножку. В)

[Бром]

Всё здорово. но оформи плиз тему единообразно с остальными.

[Maeglin]

Выставляй конечно! Хотя меня терзают смутные опасения, что тема похмелья в этом конкурсе будет раскрыта. И не один раз. Некоторым почему то кажется, что это смешно.

[Manitu]

Вторая попытка создать тему. По-моему интересная тема. Не понимаю, почему её перенесли в другой раздел.

Если с намёком, что это не фан-фикшн, то что это тогда?

Не оформлена тема и большинство не знает украинского.

Вот с переводом молодец, уже в тему.

Теперь поправь оформление и жди отзывов.

[PanCotzky]

Как именно поправить оформление?

[Добавлено позже]

А про похмельную тему, я тоже опасался, что её там будет много, но что поделаешь, я уже отправил. Просто мне третья пьеса не очень нравится самому. Хотя мнения противоречивые. Один корифан не понял прикола. Пришлось ему долго разжовывать. Другой утверждает, что она самая смешная из всей тройки, но он - особый случай. Я как перевод напишу, выложу её. Пьеса называется "Про некронів і людей".

[PanCotzky]

Алилуя. Выкладываю следующую (и, скорее всего, послуднюю на данный момент) пьесу.

Наслаждайтесь, кому понравится. А кому не понравится, критикуйте.

ЗЫ. Как обычно я советую читать в оригинале, на украинском. Перевод прилогается ниже.

Про некронів і людей

Дійові особи

Т-101 – некрон з м’язами

Т-80 – некрон у латексі

Т-1000 – некрон з ртуті

ТХ – некрон з цицьками

Сара Конор – некрононенависниця

Дж. Камерон – відомий режисер

Дія перша

На сцені темний фон. Навколо валяються купи черепів. За черепами на задньому плані стирчить верхівка моноліту некронів. Посередині всього цього хазяйства стоїть металевий стіл зі знаком некронів на кришці. За столом сидять некрони. Т-101, некрон з м’язами, одягнений у шкіряну куртку. На обличчі у нього чорні окуляри, біля лівої руки лежить гаус-бластер. Т-80, некрон у латексі, седить по ліву руку від нього. На шиї у Т-80 ошийник з довгими шипами. Ззаду на ошийнику є кільце, з якого звисає сталевий ланцюг, що іншим кінцем приєднаний до свердла, яке стирчить у нього з дупи. На голові у Т-80 фуражка з нацистським орлом. Т-1000 не має певної форми і лише віддалено нагадує фігуру людини. По ньому ходять кола, як на воді. На ТХ корсет з підв’язками. На ногах – панчохи. Всі сидять і грають у карти.

Т-101 (грізно): Одразу попереджаю, хто жухатиме – головою в сраку заткну.

Т-80 сором’язливо посміхається, скоса дивлячись на Т-101.

ТХ: Я ходжу.

ТХ ходить шісткою бубен. Т-1000 відбивається сімкою бубен.

Т-80 (голосом Бориса Моісеєва): Шо в нас козир?

Т-101 (грізно): Очухався!

ТХ: Козир – черва.

Т-1000 ходить на Т-80 вісімкою хрест. Той б’ється дев’яткою.

ТХ: Я от нещодавно зустріла одного красунчика. Такий цікавий парніша, тільки от що погано, не нашої раси. Але ви ж знаєте, як я люблю екзотику всяку. Такий собі гарний хлопчик. Значить, руки-ноги у стилі «Ретро». Ну знаєте, неживий метал. Сталь, чи шось таке. Значить, у грудях стирчить таке красиве механічне серце. А далі, ви собі уявіть, органіка! Ви собі уявіть таку екзотику! Причому органіка своя. Не лахміття всяке, як у різників. Шкода, кастрований.

Т-101 (грізно): Довбані космодесантники!

ТХ (ображено): Він не такий! Він навіть стріляти почав не одразу!

Т-101: Повір, це через те, що він – тормоз, а не через те, що ти йому сподобалась.

ТХ (з слізьми в голосі): Ну чого ти такий?!

Т-80 (втішає): Ці мужлани ніколи не зрозуміють нас, дівчат.

Повисає тиша. Т-101, Т-1000 і ТХ мовчки дивляться, хто у стіл, хто у небо. Т-80 здивовано озирається на друзів. Потім кінчиками пальців дістає бубнового валета і ходить на Т-101. Т-101 б’є. Т-1000 підкидає. Т-101 б’є. ТХ підкидає. Т-101 б’є.

Т-101 (агресивно): Шо, з’їли?

Т-101 ходить одразу трьома десятками. ТХ забирає.

Т-101 (робить найвідоміший жест Майкла Джексона): Отак я вас, отак!

Т-1000 (булькаючим голосом): Та не напружуйся ти так!

Т-1000 ходить на Т-80 піковим тузом. Той дивиться на карту і раптом, кокетливо прикривши рота рукою, починає хіхікати. Він показує пальцем на великий символ піки посередині карти.

Т-80 (кокетливо): Ой, подивіться на що це схоже! Безсоромники!

Т-80 забирає карту.

Т-80: Я її у вас заберу, працівні.

Т-101 і Т-1000 підозріло перезираються.

Т-101 (замислено): Ненавиджу людей.

ТХ: Не такі вони вже й погані. Так от, мій цей хлопчик, ну оце шо я розповідала, так от, я підходжу до нього. Він: «Не підходь до мене, механічне чудовисько!», а я йому: «Мерсі за компліманс! Ви теж - нічого!»

Т-1000: Дівчата, ми граємо, чи про всяку бурду розмовляємо?

Т-101 ходить шісткою. ТХ б’є.

Т-101 (незадоволено): Люди взагалі паскуди. Розселилися на половину галактики, плодяться, як кролі, а робити нічого хорошого самі не вміють.

ТХ: Ні, ну чого?

Т-101 (перебиває): А ти можеш згадати щось, що у них не через сраку зроблено?

ТХ замислилась. Вона ходить на Т-1000. Права нога Т-1000 непомітно витягається, як змія, по землі проповзає до стільця ТХ, акуратно піднімається до її плеча. На кінці цього щупальця з’являється око. Воно з цікавістю дивиться у карти ТХ. ТХ помічає щупальце і хапає за нього. Щупальце розтікається у руці ТХ і крапає на підлогу. Краплі ртуті стікаються назад до ноги Т-1000.

ТХ (розлючено): От тільки спробуй ще раз шось таке!

Т-1000 (булькаючим насмішливим голосом): І шо ти мені зробиш? В’язи скрутиш?

Некрони регочуть огидними металевими голосами.

ТХ: Так от, про мого хлопця. Коротше, спершу він вів себе якось скуто. Мабуть, соромився своєї органіки. А потім ми розговорилися і стало прикольно. Він мене навіть запросив у столовку у їхньому… як же це називається? Здається, манистір, чи манастір.

Т-101: Задовбала вже! Всі люди – козли!

ТХ(розлючено): Це всі мужики-некрони – козли! Шукала б я собі людину, якби серед вас був хоч один нормальний!

ТХ починає плакати. Т-1000 зображує похмурий вираз обличчя і дивиться на Т-101. Т-101 незадоволено відвертається. Т-80 кидається втішати ТХ.

Т-80: Ну-ну, дівчинко, не треба. Хлопці справді всі козли. Повір мені. Мене теж так часто обманювали. Розповідали про високі почуття, а насправді їм всім потрібно від нас одне.

ТХ перестала плакати і з виразом відвертого здивування подивилася на Т-80. Т-1000 і Т-101 подивилися на нього не менш здивовано. Т-80 подивився по сторонах, не розуміючи, що всіх так здивувало, потім продовжив.

Т-80: А твій хлопчик, справді, мабуть, нормальний. Бачила ж, він, мабуть, собі механіку вживлює шоб не бути схожим на звичайних людей. Мабуть, він справді відчуває себе справжнім некроном у душі.

Т-101: Так? Справжнім некроном? А Ка’Танам він присягав? Га?

ТХ: Не обов’язково присягати Ка’Танам, щоб бути справжнім некроном.

Повисла важка, напружена як струна, тиша. ТХ, збагнувши, що зморозила, замовчала і опустила голову. Т-80 з жахом дивився на неї. Т-101 зловісно посміхнувся. Т-1000 кинув на ТХ похмурий погляд.

Т-101: От бачите, до чого призводить спілкування з людьми? Нормальні некрони починають дуріти!

ТХ: У тому сенсі, що може він пізніше присягне. Все таки існують же Парії. Може і він колись стане.

Т-1000 (філософськи): Парії це найнижча каста. Хай він краще буде місіонером. Сіятиме серед людей ідеї непротивлення смерті.

Т-1000 ходить на Т-80 дамою. Той б’є.

ТХ: А я взагалі не розумію цих ідей смерті.

Т-1000 здивовано дивиться на неї.

Т-1000 (здивовано булькає): Та це ж у школі навіть розповідають. Смерть є завершення циклу, логічний фінал будь-якої еволюції. Крім того, смерть – порядок і спокій. А життя це хаос. Саме тому ми позбавилися плоті.

ТХ (іронічно): Та невже? А я думала, що ми позбавилися плоті, щоб ЖИТИ вічно. Якщо вже смерть – це вінець еволюції, тоді ми – тупикова гілка.

Всі некрони погружаються у роздуми. Т-1000 іноді формує на тому, що у нього схоже на голову, те, що схоже на рот, але нічого сказати не може. Потім нарешті каже.

Т-1000: Ні. Ми, можна сказати, стали мертвими. Тепер ми незмінні. У тому і різниця. От скажи, коли в тебе останній раз були місячні?

ТХ замислилася.

ТХ: Приблизно 65000000 років тому.

Т-1000: От бачиш? А зараз комфортно і сухо. А все чому? Бо в мертвих овуляцій не буває.

Т-80: От шо вже не ваше хлопчаче діло!

Т-101 (злобно посміхаючись): Та навіть той факт, що ти це запам’ятала! У людей в твоєму віці вже склероз на 2034 стадії і прогресую.

ТХ: Цікаво, що ти маєш проти мого віку? Як для некрона я досить молода.

Т-101: Ага, 65 мільйонів років.

Т-1000: Нам усім по 65 мільйонів років.

Т-101: Так, ми усі старі і досвідчені. А люди молоді і дурні. А найприкольніше те, що вони ніколи не доживуть до нашого досвіду.

Т-80: Так, люди не довговічні. Вони живуть всього від сили 100 років.

Т-101 (грізно): Та навіть якби жили довше. Все одно ми їх ще до цього всіх повбиваємо. Вони і до ста років дожити не встигнуть.

Т-101 оскалює у агресивній посмішці два ряди металевих зубів.

ТХ (зловісно): Ти ще почекай. Може все буде не так легко, як ти думаєш.

Т-101: А чого б не було легко? Вони ж нікчеми. У них всякі хвороби, лишаї, бактерії. Фу! Вони повмирають і без нашої допомоги. А ми просто позбавимо їх страждань. Все одно нам протистояти вони не зможуть. Вони слабаки і дикуни. У них і культура тупа, і бійці вони хрінові. Словом, таким нікчемам не місце у всесвіті.

ТХ (грізно): Цей сраний мілітаризм мене вже задовбав. Ми всі тільки воюємо, воюємо, воюємо… Та з усією цією війною хай Каеліс-Ра поцілує мене..!

Гримить грім. ТХ перелякано закриває рота руками. Усі дивляться на неї, пройняті жахом.

ТХ: У тому сенсі, що я завжди мріяла, щоб Каеліс-Ра мене поцілував!

Т-101: Всеодно. Якби ці люди не зустріли нас, вони б не здогадалися самі замінювати своє тіло штучним. Вони тупі.

ТХ: А от і ні! У них колись дуже давно був фільм про роботів, дуже схожих на нас. Тільки тупіших. Називалося, здається, «Дерьмінатор», або «Терьмінатор».

Т-101: Так це вони теж у нас вкрали!

ТХ: Е ні! Вони цей фільм зняли 38 тисяч років тому. Звідки вони тоді могли знати про нас?

Т-101: Так ми ж тоді вже керували всією галактикою.

ТХ: Ми тоді спали!

Т-1000: Дівчата! Ми граємо, чи б’ємося?

Т-80 ходить піковим валетом. Т-101 б’ється червовою сімкою. Т-1000 підкидає бубнового валета. Т-101 б’ється бубновим тузом. Т-80 підкидає пікового туза. Т-101 б’ється червовою десяткою. ТХ підкидає червового валета. Т-101 б’ється червовим тузом. ТХ підкидає хрестового валета.Т-101 б’ється хрестовим тузом. Т-80 підкидає бубнову десятку. Т-101 б’ється червовим тузом і радісно демонструє усім пусті руки.

Т-101: Урааа! Я вас усіх зробив! Так вас!

Усі деякий час здивовано дивляться на карти. Потім до них доходить, що на столі лежить 5 тузів, причому два з них – козирні. Потім вони кидають на Т-101 лютий погляд. Т-101, зрозумівши, шо влип, починає потихенько вставати зі стільця.

ТХ (люто): Ах ти шулер!

ТХ розстібає корсет. Її цицьки починають сяяти зеленим світлом. Т-101 швидко кидається вбік. Дві яскраві зелені гаус-блискавки вдарили з цицьок ТХ, але Т-101 встиг відхилитися і вони вдарили у стілець, позбавивши його половини молекул. Т-101 кидається до свого гаус-бластера, хапає його і наводить на ТХ.

У цей момент посеред стола б’є блискавка, спалюючи колоду карт. Кілька блискавок б’ють в різні боки від стола, ледве не вразивши Т-80. Посеред стола утворюється велика срібляста куля, пропалюючи у столі дірку. Усі з обережністю дивляться на кулю. Раптом куля вкривається клітинками, наче лусками, а потім зникає. На місці, де тільки що була куля, сидить Сара Конор, некрононенависниця. Вона одягнена у військові штани, боти, майку і кепку. З-за спини у неї стирчать стволи мультімелти. На ремінці через плече у неї перевішений хевіболтер. На поясі у неї висять два плазмових пістолети. Сара Конор обводить некронів хижим поглядам.

Сара Конор (Грізно): Ага! Попалися, падлюки!

Т-101: Здохни, людино!

Т-101 наводить на Сару Конор гаус-бластер, але вона ковбойським рухом вихоплює плазмовий пістолет і відстрілює Т-101 праву руку, разом з бластером. Другою рукою вона вихоплює другий пістолет і відстрілює некрону голову. Випустивши два контрольних у безголову тушу Т-101, вона повертається до ТХ. ТХ реагує швидко. Вона наводить на Сару Конор цицьки, які вже почали сяяти. Сара Конор кидає пістолети і схопивши ТХ за соски, прокручує їх за годинниковою стрілкою. Роздається жахливий ультразвук. Т-80 кривиться і закриває вуха. Т-1000 починає вібрувати, втрачаючи людську подобу. Сара Конор крутанула соски проти годинникової стрілки і частота звука знижується до інфразвуку. По столу пішли тріщини. Т-1000 розплескався по землі.

Сара Конор (хапаючи плазмовий пістолет): Заткнися, курва!

Вона відстрілює ТХ голову і повертається до Т-1000. Некрон з ртуті випускає два щупальця і розводить руки Сари Конор у різні боки, тим часом формуючи третє щупальце у формі леза. Сара Конор примудрилися вивернути пістолет і відстрілити некрону щупальце. Вільною рукою вона хапає гаус-бластер Т-101 і випускає зелену блискавку у щупальце-лезо. Гаус-блискавка відстрілює щупальце, розвіявши його на окремі атоми. Наступний постріл розвіяв на атоми голову Т-1000. Все, що від нього залишилось, розлилося по столу і великою живою калюжею чкурнуло у купу черепів, але Сара Конор розвіює його остаточно. Вона кидає бластер на землю і хижо повертається до Т-80. Т-80 злякано закриває обличчя руками. Сара Конор зістрибує сі стола. Швидким рухом вона вириває ланцюг з дупи некрона. Т-80 кричить.

Т-80 (нажаханий): Не вбивай! Будь ласка, не вбивай!

Сара Конор: Поцілуй мене в сраку, залізяко. Хоча, не треба. У тебе губи холодні.

Сара Конор завалює Т-80 на стіл животом вниз, а сама дістає дриль, вмикає і починає повільно підносити до спини некрона. Т-80 волає. Завіса повільно закривається. Кілька хвилин за завісою чути звуки, ніби свердло продовбується крізь метал, і крики некронської агонії. Потім завіса відкривається. На столі лежать шматки некронського тіла. На краю стола лежить голова Т-80 і дивиться на глядачів. На її обличчі зображені жахливі муки. Сара Конор дістає з карману маркер, пише на лобі металевої голови «Necrons must die!!!», встромляє гаус-бластер у землю стволом доверху і настромляє на нього металеву голову. Потім Сара Конор бере зручніше хавіболтер і, стріляючи перед собою, йде за лаштунки. На задньому плані починають гриміти вибухи, спалахують зелені і жовтогарячі спалахи, моноліт випускає гармати і починає пускати зелені блискавки, чути металеві крики некронів і брутальні жіночі матюки.

З-за купи черепів виходить Дж. Камерон, відомий режисер. Він одягнений у чорний смокінг, білосніжну сорочку. На шиї у нього пов’язана біла краватка-метелик. У руці він тримає записник і щось записую. Потім він притискає записник до грудей.

Дж. Камерон (захоплено): Оце сюжет!

Дж. Камерон натискає кнопку на олівці. Навколо нього утворюється срібляста куля, повністю покриваючи його. Згодом сфера, разом з Дж. Камероном, зникає. Деякий час нічого не відбувається, якщо не брати до уваги епічне побоїще, що відбувається за купами черепів на задньому плані. Світло на сцені поступово згасає. Спалахи поступово згасають. У цілковитій темряві чути металеві крики некронів і брутальні матюки Сари Конор.

Завіса.

[Добавлено позже]

Русская версия

Про некронов и людей

Действующие лица

Т-101 - некрон с мышцами

Т-80 - некрон в латексе

Т-1000 - некрон из ртути

ТХ - некрона с сиськами

Сара Коннор - некрононенависница

Дж. Камерон - известный режиссер

Действие первое

На сцене темный фон. Вокруг валяются кучи черепов. За черепами на заднем плане торчит верхушка монолита некронов. Посреди всего этого хозяйства стоит металлический стол со знаком некронов на крышке. За столом сидят некроны. Т-101, некрон с мышцами, одетый в кожаную куртку. На лице у него черные очки, возле левой руки лежит гаус-бластер. Т-80, некрон в латексе, сидит по левую руку от него. На шее у Т-80 ошейник с длинными шипами. Сзади на ошейнике есть кольцо, из которого свисает стальная цепь, которая другим концом присоединена к сверлу, которое торчит у него с задницы. На голове у Т-80 фуражка с нацистским орлом. Т-1000 не имеет определенной формы и лишь отдаленно напоминает фигуру человека. По нему ходят круги, как по воде. На ТХ корсет с подвязками. На ногах - чулки. Все сидят и играют в карты.

Т-101 (грозно): Сразу предупреждаю, кто будет жухать – головой в жопу заткну.

Т-80 стыдливо улыбается, искоса смотря на Т-101.

ТХ: Я хожу.

ТХ ходит шестеркой бубен. Т-1000 отбивается семеркой бубен.

Т-80 (голосом Бориса Моисеева): Что у нас козырь?

Т-101 (грозно): Очухался!

ТХ: Козырь – черва.

Т-1000 ходит на Т-80 восьмеркой крест. Тот бьется девяткой.

ТХ: Я вот недавно встретила одного красавчика. Такой интересный парниша, только вот что плохо, не нашей расы. Но вы же знаете, как я люблю экзотику всякую. Такой себе красивый мальчик. Значит, руки-ноги в стиле «Ретро». Ну, знаете, безжизненный металл. Сталь, или шо-то такое. Значит, в груди торчит такое красивое механическое сердце. А дальше, вы себе представьте, органика! Вы себе вообразите такую экзотику! Причем органика своя. Не лохмотья всякие, как у свежевателей. Жаль, кастрированный.

Т-101 (грозно): Долбленные космодесантники!

ТХ (оскорблено): Он не такой! Он даже стрелять начал не сразу!

Т-101: Поверь, это из-за того, что он – тормоз, а не из-за того, что ты ему понравилась.

ТХ (со слезами в голосе): Ну чего ты такой?!

Т-80 (утешает): Эти мужланы никогда не поймут нас, девочек.

Повисает тишина. Т-101, Т-1000 и ТХ молча смотрят, кто в стол, кто в небо. Т-80 изумленно озирается на друзей. Потом кончиками пальцев получает бубнового валета и ходит на Т-101. Т-101 бьет. Т-1000 подкидывает. Т-101 бьет. ТХ подкидывает. Т-101 бьет.

Т-101 (агрессивно): Шо, съели?

Т-101 ходит сразу тремя десятками. ТХ забирает.

Т-101 (делает известнейший жест Майкла Джексона): Вот так я вас, вот так!

Т-1000 (булькающим голосом): Да не напрягайся ты так!

Т-1000 ходит на Т-80 пиковым тузом. Тот смотрит на карту и вдруг, кокетливо прикрыв рот рукой, начинает хихикать. Он показывает пальцем на большой символ пики посреди карты.

Т-80 (кокетливо): Ой, посмотрите на что это похоже! Бесстыжие!

Т-80 забирает карту.

Т-80: Я её у вас заберу, працивные.

Т-101 и Т-1000 подозрительно переглядываются.

Т-101 (задумчиво): Ненавижу людей.

ТХ: Не такие они уже и плохие. Так вот, мой этот мальчик, ну этот шо я рассказывала, так вот, я подхожу к нему. Он: «Не подходи ко мне, механическое чудовище!», а я ему: «Мерси за комплиманс! Вы тоже - ничего!»

Т-1000: Девочки, мы играем, или о всякой бурде разговариваем?

Т-101 ходит шестеркой. ТХ бьет.

Т-101 (недовольно): Люди вообще паскуды. Расселились на половину галактики, плодятся, как кроли, а делать ничего хорошего самые не умеют.

ТХ: Нет, ну чего?

Т-101 (перебивает): А ты можешь вспомнить что-то, что у них не через жопу сделано?

ТХ задумалась. Она ходит на Т-1000. Правая нога Т-1000 незаметно вытягивается, как змея, по земле проползает к стулу ТХ, аккуратно поднимается к ее плечу. На конце этого щупальца появляется глаз. Оно с любопытством смотрит в карты ТХ. ТХ замечает щупальце и хватает за него. Щупальце растекается в руке ТХ и капает на землю. Капли ртути стекаются назад к ноге Т-1000.

ТХ (обозлено): Вот только попробуй еще раз что-то такое!

Т-1000 (булькающим насмешливым голосом): И шо ты мне сделаешь? Шею свернёшь?

Некроны хохочут отвратительными металлическими голосами.

ТХ: Так вот, о моем мальчике. Короче, сперва он вел себя как-то сковано. Наверное, стыдился своей органики. А потом мы разговорились, и стало прикольно. Он меня даже пригласил в столовку в их... как же это называется? Кажется, манистир, или манастир.

Т-101: Задолбила уже! Все люди - козлы!

ТХ (обозлено): Это все мужики-некроны – козлы! Искала бы я себе человека, если бы среди вас был хотя бы один нормальный!

ТХ начинает плакать. Т-1000 изображает мрачное выражение лица и смотрит на Т-101. Т-101 недовольно отворачивается. Т-80 бросается утешать ТХ.

Т-80: Ну-ну, девочка, не надо. Парни, в самом деле, все козлы. Поверь мне. Меня тоже так часто обманывали. Рассказывали о высоких чувствах, а на самом деле им всем нужно от нас одно.

ТХ перестала плакать и с выражением откровенного удивления посмотрела на Т-80. Т-1000 и Т-101 посмотрели на него не менее изумленно. Т-80 посмотрел по сторонам, не понимая, что всех так удивило, потом продолжил.

Т-80: А твой мальчик, в самом деле, наверное, нормальный. Видела же, он, наверное, себе механику вживляет, чтоб не быть похожим на обычных людей. Наверное, он, в самом деле, ощущает себя настоящим некроном в душе.

Т-101: Да? Настоящим некроном? А Ка'танам он присягал? Га?

ТХ: Не обязательно присягать Ка’Танам, чтобы быть настоящим некронам.

Повисла тяжёлая, напряженная как струна, тишина. ТХ, поняв, что сморозила, замолчала и опустила главу. Т-80 с ужасом смотрел на нее. Т-101 зловеще улыбнулся. Т-1000 бросил на ТХ мрачный взгляд.

Т-101: Вот видите, к чему приводит общение с людьми? Нормальные некроны начинают дуреть!

ТХ: В том смысле, который может он позднее присягнет. Все-таки существуют же Парии. Может и он когда-то станет.

Т-1000 (философски): Парии это низшая каста. Пусть он лучше буде миссионером. Будет сеять среди людей идеи непротивления смерти.

Т-1000 ходит на Т-80 дамой. Тот бьет.

ТХ: А я вообще не понимаю этих идей смерти.

Т-1000 изумленно смотрит на нее.

Т-1000 (изумленно булькает): Да это же в школе даже рассказывают. Смерть есть завершение цикла, логический финал любой эволюции. Кроме того, смерть - порядок и покой. А жизнь это хаос. Именно поэтому мы лишились плоти.

ТХ (иронически): Да неужели? А я думала, что мы лишились плоти, чтобы ЖИТЬ вечно. Если уже смерть - это венец эволюции, тогда мы - тупиковая ветвь.

Все некроны погружаются в раздумья. Т-1000 иногда формирует на том, что у него похоже на главу, то, что похоже на рот, но ничего сказать не может. Потом, в конце концов, говорит.

Т-1000: Нет. Мы, можно сказать, стали мертвыми. Теперь мы неизменные. В том и разница. Вот скажи, когда у тебя последний раз были месячные?

ТХ задумалась.

ТХ: Приблизительно 65000000 лет назад.

Т-1000: Вот видишь? А сейчас комфортно и сухо. А все почему? Потому что у мертвых овуляций не бывает.

Т-80: Вот что уже не ваше мальчачье дело!

Т-101 (злобно улыбаясь): И даже тот факт, что ты это запомнила! У людей в твоем возрасте уже склероз на 2034 стадии и прогрессирую.

ТХ: Интересно, что ты имеешь против моего возраста? Как для некрона я довольно молодая.

Т-101: Ага, 65 миллионов лет.

Т-1000: Нам всем по 65 миллионов лет.

Т-101: Да, мы все старые и опытные. А люди молодые и глупые. А самое прикольное то, что они некогда не доживут до нашего опыта.

Т-80: Так, люди не долговечные. Они живут всего от силы 100 лет.

Т-101 (грозно): Да даже если бы жили дольше. Все равно мы их еще до этого всех поубиваем. Они и до ста лет дожить не успеют.

Т-101 оскаливает в агрессивной улыбке два ряда металлических зубов.

ТХ (злобно): Ты еще подожди. Может все будет не так легко, как ты думаешь.

Т-101: А чего бы не было легко? Они же ничтожества. У них всякие болезни, лишае, бактерии. Фу! Они повмерают и без нашей помощи. А мы просто лишим их страданий. Все равно нам противостоять они не смогут. Они слабаки и дикари. В них и культура тупая, и бойцы они хреновые. Словом, таким ничтожествам не место во вселенной.

ТХ (грозно): Этот сраный милитаризм меня уже задолбил. Мы все только воюем, воюем, воюем... Да со всей этой войной пусть Каэлис-Ра поцелует меня..!

Гремит гром. ТХ перепугано закрывает рот руками. Все смотрят на нее, пронизанные ужасом.

ТХ: В том смысле, что я всегда мечтала, чтобы Каэлис-Ра меня поцеловал!

Т-101: Всё равно. Если бы эти люди не встретили нас, они бы не догадались сами заменять своё тело искусственным. Они тупые.

ТХ: А вот и нет! У них когда-то очень давно был фильм о роботах, очень похожих на нас. Только тупее. Назывался, кажется, «Дерьминатор», или «Терьминатор».

Т-101: Так это они тоже у нас украли!

ТХ: Э нет! Они этот фильм сняли 38 тысяч лет назад. Откуда они тогда могли знать о нас?

Т-101: Так мы же тогда уже руководили всей галактикой.

ТХ: Мы тогда спали!

Т-1000: Девочки! Мы играем или дерёмся?

Т-80 ходит пиковым валетом. Т-101 бьется червовой семёркой. Т-1000 подбрасывает бубнового валета. Т-101 бьется бубновым тузом. Т-80 подбрасывает пикового туза. Т-101 бьется червовой десяткой. ТХ подбрасывает червового валета. Т-101 бьется червовым тузом. ТХ подбрасывает крестового валета. Т-101 бьется крестовым тузом. Т-80 подбрасывает бубновую десятку. Т-101 бьется червовым тузом и радостно демонстрирует всем пустые руки.

Т-101: Урааа! Я вас всех сделал! Так вас!

Все некоторое время изумленно смотрят на карты. Потом до них доходит, что на столе лежит 5 тузов, причем два из них - козырные. Потом они бросают на Т-101 злой взгляд. Т-101, поняв, что влип, начинает потихоньку вставать со стула.

ТХ (люто): Ах ты шулер!

ТХ расстегивает корсет. Ее сиськи начинают сиять зеленым светом. Т-101 быстро бросается вбок. Две яркие зеленые гаус-молнии ударили из сисек ТХ, но Т-101 успел отклониться, и они ударили в стул, лишив его половины молекул. Т-101 бросается к своего гаус-бластеру, хватает его и наводит на ТХ.

В этот момент посреди стола бьет молния, сжигая колоду карт. Несколько молний бьют в разные стороны от стола, едва не поразив Т-80. Посреди стола образовывается большой серебристый шар, прожигая в столе дырку. Все с осторожностью смотрят на сферу. Вдруг шар укрывается клеточками, будто чешуйками, а потом исчезает. На месте, где только что была сфера, сидит Сара Коннор, некрононенависница. Она одета в военные штаны, боты, майку и кепку. Из-за спины у нее торчат стволы мультимелты. На ремешке через плечо у нее перевешен хевиболтер. На поясе у нее висят два плазмовых пистолета. Сара Коннор обводит некронов хищным взглядам.

Сара Коннор (Грозно): Ага! Попались, подлюки!

Т-101: Здохни, человек!

Т-101 наводит на Сару Коннор гаус-бластер, но она ковбойским движением выхватывает плазменный пистолет и отстреливает Т-101 правую руку, вместе с бластером. Второй рукой она выхватывает второй пистолет и отстреливает некрону главу. Выпустив два контрольных в безголовую тушу Т-101, она поворачивается к ТХ. ТХ реагирует быстро. Она наводит на Сару Коннор сиськи, которые уже начали сиять. Сара Коннор бросает пистолеты и, схватив ТХ за соски, проворачивает их по часовой стрелке. Раздается ужасный ультразвук. Т-80 кривится и закрывает уши. Т-1000 начинает вибрировать, теряя человеческое подобие. Сара Коннор крутанула соски против часовой стрелки и частота звука снижается к инфразвуку. По столу пошли трещины. Т-1000 расплескался по земле.

Сара Коннор (хватая плазменный пистолет): Заткнись, курва!

Она отстреливает ТХ главу и поворачивается к Т-1000. Некрон из ртути выпускает два щупальца и разводит руки Сары Коннор в разные стороны, тем временем формируя третье щупальце в форме лезвия. Сара Коннор умудрилась вывернуть пистолет и отстрелить некрону щупальце. Свободной рукой она хватает гаус-бластер Т-101 и выпускает зеленую молнию в щупальце-лезвие. Гаус-Молния отстреливает щупальце, рассеивает его на отдельные атомы. Следующий выстрел рассеивает на атомы главу Т-1000. Все, что от него осталось, разлилось по столу и большой живой лужей рвануло в кучу черепов, но Сара Коннор рассеивает его окончательно. Она бросает бластер на землю и хищно поворачивается к Т-80. Т-80 испуганно закрывает лицо руками. Сара Коннор спрыгивает со стола. Быстрым движением она вырывает цепь из задницы некрона. Т-80 кричит.

Т-80 (перепугано): Не убивай! Пожалуйста, не убивай!

Сара Коннор: Поцелуй меня в жопу, железяка. Хотя, не надо. У тебя губы холодные.

Сара Коннор заваливает Т-80 на стол животом вниз, а сама достаёт дрель, включает и начинает медленно поднимать к спине некрона. Т-80 верещит. Занавес медленно закрывается. Несколько минут за занавесом слышатся звуки, будто сверло продалбывается сквозь металл, и вопли некронской агонии. Потом занавес приоткрывается. На столе лежат куски некронського тела. На краю стола лежит глава Т-80 и смотрит на зрителей. На ее лице изображены ужасные мучения. Сара Коннор берёт из кармана маркер, пишет на лбу металлической головы «Necrons must die!!!», втыкает гаус-бластер в землю стволом кверху и насаживает на него металлическую голову. Потом Сара Коннор берет удобнее хавиболтер и, стреляя перед собой, идет за кулисы. На заднем плане начинают греметь взрывы, вспыхивают зеленые и оранжевые вспышки, монолит выпускает пушки и начинает пускать зеленые молнии, слышатся металлические вопли некронов и грубые женские матюки.

Из-за груды черепов выходит Дж. Камерон, известный режиссер. Он одет в черный смокинг, белоснежную рубашку. На шее у него завязан белый галстук-бабочка. В руке он держит записную книжку, и что-то записываю. Потом он прижимает записную книжку к груди.

Дж. Камерон (восторженно): Вот это сюжет!

Дж. Камерон нажимает кнопку на карандаше. Вокруг него образовывается серебристый шар, полностью покрывая его. Со временем сфера, вместе с Дж. Камероном, исчезает. Некоторое время ничего не происходит, если не принимать во внимание эпическое побоище, которое происходит за грудами черепов на заднем плане. Свет на сцене постепенно гаснет. Вспышки постепенно гаснут. В полнейшей тьме слышатся металлические вопли некронов и грубые матюки Сары Коннор.

Занавес.

[GreeD]

Хорошо написал :)

[Manitu]

Как именно поправить оформление?

Правила форума почитай.

[DarkDesciple]

Смешно,понравилось, про некронов не очень..вот только в украинском (про ересь) за рогом (в двух местах, про улей и про танк) а в русском из-за угла.. 1 где в поле угол, 2 я с украинским знаком нормально, разве рог=угол? разьясните и модет исправте

[MAXIMUS]

Ридна мова - жжот! Давно так не смеялся. Чувствуется влияние Леся Подревьянського.

[PanCotzky]

Смешно,понравилось, про некронов не очень..вот только в украинском (про ересь) за рогом (в двух местах, про улей и про танк) а в русском из-за угла.. 1 где в поле угол, 2 я с украинским знаком нормально, разве рог=угол? разьясните и модет исправте

Да, ріг это угол. С "кутом" не путать. Кут - это внутренний угол. Ріг - это внешний угол. Амоним слова "ріг" в смысле "рог".